Азот - один з основних елементів живлення, необхідних для рослин. Він входить до складу всіх рослинних білків. При правильнім азотнім харчуванні рослини добре ростуть і розвиваються.
У плодових дерев і ягідних чагарників азот не тільки підвищує врожай, але й поліпшує якість плодів.
При недоліку в ґрунті азоту рослини ростуть слабко, погано розвиваються й гілкуються, стають тонкими. Листи дрібні, здобувають светлозеленую, навіть жовтувате фарбування (хлороз).
Пожовтіння при недоліку азоту починається з нижніх листів, тому що азот пересувається зі старих листів у більш молоді й до крапок росту. Недолік азоту відбивається також і на врожаї: послабляється процес закладки й розвитку квіткових бруньок, зав'язування плодів, ягід зав'язі, що утворювалися, плодів і ягід обсипають.
У той же час негативно позначається на розвитку рослин і надлишкове азотне харчування, У цьому випадку відбувається сильний розвиток рослин на шкоду закладці плодових бруньок, а отже, і врожаю. При надлишку азоту вповільнюються фази розвитку рослин, спостерігається не дозрівання плодів, послабляється фарбування дозрілих плодів і ягід, зменшується їхня цукристість, погіршується лежкость.
З азотних добрив найпоширеніші аміачна селітра й сечовина (карбамід).
Аміачна селітра містить у своєму складі 34% азоту. Являє собою білі круглі гранули діаметром 2-4 мм. Добре розчиняється у воді, може бути використана під будь-які плодові і ягідні культури як основне добриво й у вигляді підгодівель.
Сечовина містить 46% азоту. По зовнішньому вигляду й розчинності у воді вона не відрізняється від аміачної селітри. Може бути використана під усі плодові і ягідні культури для основного внесення й у вигляді підгодівель. Завдяки тому, що вона менше,
чим аміачна селітра, обпалює листи рослин, цей вид азотного добрива вважається кращим для позакореневих підгодівель (обприскуванням).
Усі інші азотні добрива також легко розчиняються у воді й швидко доходять до кореневої системи рослин, тому їх найкраще вносити навесні. До того ж у цей час рослини найбільше потребують азотного харчування. Крім того, азотні добрива, внесені з осені, можуть знизити зимостійкість плодових дерев і ягідних чагарників. Це відбувається тому, що в рослин розтягуються фази розвитку, і вони не встигають підготуватися до зими. Яблуні, наприклад, довго цвітуть, затягаються налив і дозрівання плодів, до самої зими листи залишаються зеленими й не скидаються, молоді втечі не встигають одревеснеть.
Які ж середні дози внесення азотних добрив під плодоносні культури?
Їх вносять по всій проекції крони дерев і чагарників. Під плодоносну яблуню рекомендується вносити 200-250 г аміачної селітри або сечовини, під вишню й зливу- 120-140 г, під смородину й аґрус - 40-60 г того або іншого азотного добрива. Під малину вносять 15-20 г і під суницю - 10-15 г азотних добрив на 1 м ряду. Добрива можна вносити, розсипаючи їх по поверхні, потім слід рясно полити. Можна також вносити їх у розчиненому виді, але полив обов'язковий і в цьому випадку.
При використанні під дерева й чагарники органічних добрив дози внесення мінеральних добрив знижують на одну третину або наполовину залежно від кількості внесеної органіки.
Наведені вище дози добрив знижують також наполовину на молодих посадках і при добриві ще неплодоносних дерев і чагарників. При слабкому розвитку дерев або при прояві інших ознак азотного голодування проводять позакореневу підгодівлю. Необхідність у проведенні позакореневої підгодівлі може виникнути також відразу після утвору зав'язей плодів і ягід і їх наступнім опаданні.
Позакореневі підгодівлі проводять ручним обприскувачем у ранкове або вечірній час. Розчин добрива готовлять із розрахунку 30-40 г сечовини на 10 л води.